вільна боротьба, олімпійські види спорту (група 7)

Боротьба вільна

Вільна боротьба — спортивне єдиноборство, вид боротьби, в основі якого лежить позиційне маневрування двох спортсменів, кожен з яких за допомогою різних технічних прийомів (захоплень, кидків, переворотів, підніжок, підсічок тощо) намагається покласти суперника на лопатки, чи набрати більшу кількість очок в процесі боротьби. Від класичної боротьби вільна відрізняється широким спектром технік, що включають використання ніг: зачепи, підсічки, підніжки та інше.

 

Учасники змагань поділяються на вагові категорії — 7 для чоловіків: до 55, 60, 66, 74, 85, 96 і 120 кг та 4 для жінок у програмі Олімпійських ігор: до 48, 55, 60 і 72 кг та 7 для жінок в неолімпійських вагових категоріях: до 48, 51, 55, 59, 63, 67, 72 кг.

 

До програми Олімпійських ігор вільну боротьбу включено в 1904 році, для жінок — в 2004. Чемпіонати світу проводяться з 1951 року, чемпіонати Європи — з 1928. Першу золоту нагороду для України виграв на чемпіонаті світу 1959 року Володимир Синявський.

 

Розвитком вільної боротьби в Україні займається Асоціація спортивної боротьби України.